В кінці XIX століття в Брюховичах будують лісопильну майстерню. На неї починає прибувати населення з навколишніх сіл, чисельність населення зросла з 338 осіб у 1868 році до 944 осіб у 1910 році.

Після Першої світової війни Брюховичі відійшли до складу Польщі. У 1919 році населення Брюховичів становило 1109 осіб. У 1921 році відкривається клуб з читальнею, парк для забав та відпочинку. З 1920 по 1926 рік збудовоно 70 нових вілл. У 1925—1939 роках було споруджено костел Христа Царя за проектом архітектора Мар’яна Нікодемовича.

Тепер цей храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві. Місцеві греко-католики належали до парафії у Великих Грибовичах, а в Брюховичах (присілку Гамулець) була невелика дерев’яна Троїцька церква, збудована 1756 р. (за іншими відомостями, 1775 р.),— пам’ятка архітектури національного значення.

У 1926 році відкривається притулок для сиріт, тоді ж з’являється і дитячий садок, який відвідувало 50 місцевих дітей. Новий етап у гарному курортному селі розпочинається у 1928 році завдяки першим самоврядним виборам . Новообраними членами Ради були найбільш поважні люди Брюховичів: хлібороби, ремісники, лікар, купець, архітектор, аптекар, вчитель та ін., всього 31 особа. Багато вілл у Брюховичах належало заможним львівським підприємцям, юристам, митцям.

Вілла львівського архітектора Генрика Заремби стала місцем трагічних подій. 30 грудня 1931 року на віллі у Брюховичах вбили його 17-річну доньку Ельжбету. У вбивстві підозрювали гувернантку й економку — хорватку Риту Горгонову, яка була коханкою Генрика Заремби й народила від нього доньку. Судовий процес Рити Горгоновової впродовж двох років був на перших шпальтах польських газет.

За період війтовства доктора Павла Чаля (1927-1935рр.) Брюховичі стали зразковим поселенням не тільки на львівській землі, але й у цілому краю. У цей період Брюховичі роблять великий поступ у своєму духовному та культурному розвитку. На перший план тут висувається спорудження двох прекрасних будов – парафіяльного костелу з плебанією та неповної середньої школи. В 1936 році відкривається лісна школа-санаторій для дітей з послабленим здоров’ям. По рівню технічного обладнання вона була першою такого типу школою в Польщі. Освітню роботу в Брюховичах і окрузі вело товариство Народної школи, яке виникло у 1905 році.

8 грудня 1935 року в домі Миколи Тинського була заснована читальня «Просвіта» ім. Маркіяна Шашкевича“, яка нараховувала 68 осіб. Читальня була найкращим вартовим українського духу, піднімала національну свідомість, згуртовувала навколо себе однодумців.

Діяло в Брюховичах благодійне товариство, яке очолювала Марія Чала. Товариство власників майна власним коштом копало криниці для населення, приділяло увагу збереженню і догляду за лісом, дбало про благоустрій селища. За оцінкою В. Кубійовича, 1939 р. у Брюховичах було 2,12 тис. мешканців, (24,5 % українців, 68 % поляків та 7 % євреїв). У вересні 1939 року довкола Бруховичів точились жорстокі бої між польськими та німецькими військами. 19 вересня 1939 року група генерала Казимежа Соснковського намагалась прорватися через брюховицькі ліси до Львова, однак її розбили гітлерівці. Кілька днів пізніше німці відійшли, і Брюховичі отримало статус селища міського типу.

В 1947 році був розроблений перший радянський генеральний план, а в 1954 році, з порушенням цього плану був збудований північний об’їзд міста Львова вантажним залізним транспортом, який розрізав Брюховичі.

3 1946 по 1957 створюється Брюховицький район. В цей час був споруджений пам’ятник Богдану Хмельницькому (1954 р.).
Також було збудовано профілакторій будівельників та астрономічну обсерваторі. Львівського Національного Університету імені Івана Франка (1957 р.).

В 1956 році була організована одна селищна рада на Лончики та Брюховичі. 6 червня 1957 року Брюховичі адміністративно були підпорядковані місту Львову. Міська адміністрація одразу ж взяла курс на перетворення селища на зону відпочинку для жителів міста. Створено 18 відпочинкових закладів для дітей і профілакторіїв для дорослих, лікарню для дітей та кардіологічну лікарню.
Збудована нова аптека, будинок побуту, нові корпуси політехнічного технікуму, будинок зв’язку, проводиться реконструкція цехів Брюховицького ДОКу та цехів Лісозаводу. Поштове відділення, телеграф, АТС.

18 вересня 1994 року в центрі селища відкрито погруддя Тарасу Шевченку, автором і виконавцем якого є житель селища,
скульптор Любомир Кукіль.У 1996 р. за постановою уряду України було підтверджено статус курортно-рекреаційної місцевості. Також у 1996 році у Брюховичах відкрито духовну семінарію римо-католицької церкви (вул. Львівська, 62), при якій збудовано каплицю Св. Йосифа. 26 червня 2001 року семінарію відвідав Папа Іван Павло ІІ. 

В середині 90-х років виникають приватні підприємства, такі як: «Тесля», «Ланкоме», «Кордія», «Мандри» та інші . Селище поступово починає змінювати своє обличчя. Будуються нові готельні комплекси, бари, ресторани. Все більшої популярності серед мешканців міста мають такі заклади відпочинку у Брюховичах як: готель «Олена», готель «Валентина», комплекс «Колиба», ресторан «Аркан». Міжконфесійні потрясіння, які прокотились нашою країною у 90-х роках, не обминули і наше селище. Для їх розв’язання православна громада збудувала у 1998 році Свято-Введенський храм. Численні релігійні громади проводять свою діяльність на теренах нашого селища. Тут діють Управлінське бюро релігійної організації «Свідки Єгови в Україні», Вища духовна римо-католицька семінарія, монастирі сестер Чину св. Василія Великого та сестер катехиток св. Анни, Провінція Отців Василіан.

У 1997 році у корпусах політехнічного технікуму починає працювати Львівська філія Української академії державного управління при Президентові України. Цей вищий навчальний заклад готує спеціалістів з управління всіма видами державної влади в Україні, перепідготовку і навчання проходять слухачі з усіх куточків нашої країни.

У 1999 році селище відсвяткувало своє 555 -річчя. З нагоди ювілею перед народним домом «Просвіта» встановлено пам’ятний знак.

Дбають у селищі і про любителів книг. Для їхніх потреб працює дитяча і доросла бібліотеки, які знаходяться в одному приміщенні. Пам’ятають мешканці і про полеглих героїв. На їхню честь насипана могила при в’їзді в селище.
Також зроблено символічний Хрест на території школи, де завжди буяють квіти.

У травні 1999 року назву селища можна було прочитати на шпальтах всіх газет світу. Президенти дев’яти країн Центральної Європи обрали Львів місцем зустрічі, на якій обговорювались основні проблеми центральноєвропейського регіону. 15 травня учасники саміту в рамках програми зустрічі милувались чарівними краєвидами нашого селища із мальовничої «Колиби». А брюховицькі озера кілька десятиліть були поза конкуренцією. Сюди приїжджали цілими сім’ями. Піщані пляжі каскаду трьох озер могли прийняти всіх бажаючих.

3 липня 2012 року з ініціативи та допомоги вірян храму Різдва Пресвятої Богородиці відбулось відкриття пам’ятника Папі Івану Павлу ІІ на честь Його візиту у Брюховичі в 2001 році.

Автором погруддя став Любомир Кукіль, мешканець Брюхович та депутат 6-го скликання Брюховицької селищної ради. До створення пам’ятника долучилися Брюховицька селищна рада та місцеві меценати. Освячення пам’ятника очолив Митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняк. 15 вересня 2013 року, у четвертий, останній, день Першосвятительського візиту до Львівської єпархії в рамках святкування 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав смт. Брюховичі, де звершив Божественну Літургію у церкві на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Символічності візиту Предстоятеля додала та обставина, що дата його припала на післядень 16-ліття освячення храму. Після богослужіння в храмі Святійший Патріарх Філарет звершив освячення меморіального хреста на честь 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України на церковному подвір’ї.

Previous

Comments are closed.

Close Search Window

Ваше повідомлення надіслано

Очікуйте на відповідь